Артеріальна гіпертензія та її лікування у хворих літнього віку: V Національний конгр. геронтологів і геріатрів України: Тези (Київ, 12-14 жовтня 2010 р.)

Вікові особливості механізмів формування та клінічного перебігу артеріальної гіпертензії (АГ), комплексний характер патології, зміни фармакодинаміки і фармакокінетики ліків у старечому організмі визначають специфічність підходів до оптимізації антигіпертензивної терапії хворих літнього і старечого віку з метою забезпечення її належної якості. Мета дослідження - оцінити стан та визначити перспективи оптимізації антигіпертензиіної терапії хворих літнього віку в стаціонарах України. Матеріал та методи. Проведено ретроспективне дослідження ступеня АГ, рівня коморбідності, характеру антигіпертензивної терапії у хворих літнього віку в лікарняних закладах в різних регіонах України (17 обласних лікарнях і Українському державному медико-соціальному центрі ветеранів війни) в період 2000-2009 рр. Проаналізовано 9847 історій хвороб пацієнтів віком понад 60 років, хворих на АГ. Використані епідеміологічні, фармако-епідеміологічні, фармако-економічні і статичні методи дослідження. Результати. Серед осіб непрацездатного віку в 2009 р. 51 % становили хворі на АГ. Стареча гіпертензія окрім переважання ізольованої систолічної гіпертензії, високої частки АГ 1 та 2 ступенів характеризується високим рівнем корморбідності, в структурі якої переважає асоційована серцево-судинна патологія. Достатньо стереотипний характер і рівень супутньої патології у хворих на АГ лягли в основу концепції "діагностично-споріднених груп" для розробки стандартів лікування АГ у хворих літнього віку за умов вікової поліморбідності. Виявлено позитивні тенденції в лікуванні АГ у хворих літнього віку в лікарняних закладах за період з 2002 до 2009 рр.: - значне зростання частоти призначень антигіпертензивних засобів і ряду (інгібіторів АПФ, антагоністів кальцію, діуретиків, антагоністів рецепторів ангіотензіну іі, бета-адреноблокаторів); - призначення антигіпертензивних засобів переважно в режимі комбінованої терапії з використанням рекомендованих комбінацій; - урахування взаємодії антигіпертензивних засобів з лікарськими засобами інших фармакотерапевтичних груп, що використовуються для лікування захворювань органів кровообігу. Встановлено, що взаємодія антигіпертензивних засобів з лікарськими засобами для лікування супутньої патології у хворих літнього віку з високим рівнем поліморбідності на даний час ще недостатньо враховується. Результати проведеного дослідження виявили високий рівень (51,9 % хворих) недотримання хворими режиму лікування (некомплаєнтність), у формуванні якої важливу роль поряд із медичними відіграють соціально-економічні чинники. Висновки. Раціональне призначення антигіпертензивної терапії з урахуванням супутньої патології, а також підвищення позитивного ставлення хворого до лікування шляхом корекції основних чинників його формування дозволять оптимізувати ефективність лікування АГ у хворих літнього віку.